На Київщині діє єдина в Україні біогазова установка, що перетворює тваринний гній у енергію.
Ще три роки тому на коров'ячій фермі в с. Великий Крупель, що на Київщині, не знали, куди подіти коров'ячий гній. Сморід розходився на все село, а утилізація полягала лише в тому, аби скидати відходи в урвище або віддавати на потреби господарств. Компанія «Zorg» ризикнула побудувати станцію, яка використовує, здавалося б, непотрібну сировину і перетворює її на газ та електроенергію.
Такі станції – не дивина для Європи. Швеція, Італія, Данія, Бельгія та інші держави вже багато років забезпечують свої села і невеликі містечка електроенергією, використовуючи «відходи» з тваринних господарств. Це значна економнія в коштах, адже не потрібно будувати великих трубопроводів і мереж постачання. Енерегетичні потреби села повністю бере на себе саме село, а інколи – навіть продає надлишки, що допомагає непогано заробити.
Цей досвід потроху перебирає і Україна. Відшкодовуючи мільярди із держбюджету на закупівлю закордонної енергосировини, вітчзняні підприємці почали розуміти, що світло в домівках можна робити і з власних продуктів.
Альтернативні джерела енергії – болюча тема. Хтось боїться вкласти кошти і програти, хтось думає, що ми не Європа і такі методи тут не спрацюють, а хтось просто діє. Саме ризик повною мірою виправдався на прикладі компанії «Zorg». Не маючи подібного досвіду і радників в Україні, вони створили об’єкт, який повністю відповідає всім європейським стандартам якості.
Станція працює вже три роки. На її будівництво було витрачено близько 2 мільйонів євро. Але ці кошти власники збираються повернути у найближчі 2-3 роки. І, хочеться зазначити, такі перспективи цілком реальні, адже об’єкт забезпечує світлом ферму, півсела і продає надлишки до обленерго.
Складний на вигляд процес можна описати кількома реченнями. Із корівників гній підземними трубопроводами подається безпосередньо у ферментатори, де проходить першу стадію переробки – бродіння за певної температури і утворення бактерій, необхідних для виділення газу, 70-90% якого становить метан. Далі йде робота механізмів переробки та насичення, а після цього в дію вступає серце станції – генератор, що подає кінцевий продукт – електроенергію – до споживачів. Максимальна його потужність – 625 кіловат. За годину станція виробляє 1 мегават електроенергії.
Як бачимо, користь, з якого боку не глянь: і селу енергія та життя без набридливого запаху, і підприємству прибуток. Один об'єкт – лише провісник успіху, але його успішні показники наштовхують на думки, що незабаром такий приклад почнуть наслідувати й інші.
Автори: Євген Тунік, Анастасія Філатова
Ще три роки тому на коров'ячій фермі в с. Великий Крупель, що на Київщині, не знали, куди подіти коров'ячий гній. Сморід розходився на все село, а утилізація полягала лише в тому, аби скидати відходи в урвище або віддавати на потреби господарств. Компанія «Zorg» ризикнула побудувати станцію, яка використовує, здавалося б, непотрібну сировину і перетворює її на газ та електроенергію.
Такі станції – не дивина для Європи. Швеція, Італія, Данія, Бельгія та інші держави вже багато років забезпечують свої села і невеликі містечка електроенергією, використовуючи «відходи» з тваринних господарств. Це значна економнія в коштах, адже не потрібно будувати великих трубопроводів і мереж постачання. Енерегетичні потреби села повністю бере на себе саме село, а інколи – навіть продає надлишки, що допомагає непогано заробити.
Цей досвід потроху перебирає і Україна. Відшкодовуючи мільярди із держбюджету на закупівлю закордонної енергосировини, вітчзняні підприємці почали розуміти, що світло в домівках можна робити і з власних продуктів.
Альтернативні джерела енергії – болюча тема. Хтось боїться вкласти кошти і програти, хтось думає, що ми не Європа і такі методи тут не спрацюють, а хтось просто діє. Саме ризик повною мірою виправдався на прикладі компанії «Zorg». Не маючи подібного досвіду і радників в Україні, вони створили об’єкт, який повністю відповідає всім європейським стандартам якості.
Станція працює вже три роки. На її будівництво було витрачено близько 2 мільйонів євро. Але ці кошти власники збираються повернути у найближчі 2-3 роки. І, хочеться зазначити, такі перспективи цілком реальні, адже об’єкт забезпечує світлом ферму, півсела і продає надлишки до обленерго.
Складний на вигляд процес можна описати кількома реченнями. Із корівників гній підземними трубопроводами подається безпосередньо у ферментатори, де проходить першу стадію переробки – бродіння за певної температури і утворення бактерій, необхідних для виділення газу, 70-90% якого становить метан. Далі йде робота механізмів переробки та насичення, а після цього в дію вступає серце станції – генератор, що подає кінцевий продукт – електроенергію – до споживачів. Максимальна його потужність – 625 кіловат. За годину станція виробляє 1 мегават електроенергії.
Як бачимо, користь, з якого боку не глянь: і селу енергія та життя без набридливого запаху, і підприємству прибуток. Один об'єкт – лише провісник успіху, але його успішні показники наштовхують на думки, що незабаром такий приклад почнуть наслідувати й інші.
Автори: Євген Тунік, Анастасія Філатова
