Ще з 2008 року уряди США, Японії, Південної Кореї та країн Євросоюзу готували проект закону, який посилить контроль за порушенням авторських прав у сфері інформаційних технологій. Найбільше це стосуватиметься контенту інтернет-сайтів, а також ринку інформації в цілому, до якого належать патенти й інші види інтелектуальної власності.
Станом на 27 січня 2012 року законопроект підписаний вже 22-ма країнами Євросоюзу. Польша – одна з країн-учасників прийняття ACTA, утім багато її громадян одразу почали активно висловлювати своє невдоволення дією закона шляхом масових акцій протесту. Хакерське об’єднання Anonimous на знак протесту почало спрямовану Ddos-атаку на державний сайт парламенту Польщі, а згодом і сайт Європарламенту.
Більше того, багато депутатів польського парламенту виступили проти приєднання Польщі до «антипіратської» угоди.
У відповідь на протести, Дональд Туск провів спеціальне зібрання кабінету міністрів, присвячене цьому питанню, за результатами якого польський прем'єр заявив, що демонстрантам не вдасться шантажувати уряд.
“Для громадського обговорення Торговельної угоди буде пре достатньо часу і після його підписання міністрами” - запевнив Туск, пояснивши, що для того, аби документ набув чинності, його повинні ратифікувати польські парламентарі.
За своєю суттю, ACTA ( Anti-Counterfeiting Trade Agreement, Торгова Домовленість по боротьбі з контрафакцією) – жорсткий закон проти піратства і крадіжки інтелектуальної власності. Але на думку багатьох громадян різних держав, громадських і правозахисних організацій, ACTA – закон, який лобіює виключно інтереси великих корпорацій, які зможуть краще контролювати свій ринок. Крім того, ACTA може стати зручним інструментом для цензури в Інтернеті. Подібні критичні відгуки отримували аналогічні американські закони SOPA та PIPA, слухання яких конгресмени відклали після акції протесту, проведеної популярними американськими інтернет-ресурсами (організаторами були, зокрема, WikiPedia та Google).
Тож, чи дійсно ACTA вплине лише на порушників авторського права і чому цьому законові так активно протистоїть світова спільнота?
Незважаючи на кілька витоків інформації, текст багатьох положень закону й нині залишається таємницею за сімома печатями.Утім, наразі відомо, що ACTA, як світова угода, діятиме однаково в усіх країнах, які її прийняли, та передбачатиме однакові способи відслідковування актів порушення авторських прав чи крадіжки інформації, а також однакове покарання для правопорушників.
Юриздикцію ACTA умовно можна розділити на 2 сфери: реальну і віртуальну.
У реальній сфері, потік інформації у якій визначається законодавствами різних країн і регулюється виключно державними, митними і силовими органами, особисті речі громадянина і цифрові носії можуть бути перевірені на наявність контрафактної інформації.
Наприклад, ACTA допускає можливість дослідження на митниці (в аеропорту) усіх ваших цифрових носіїв з метою пошуку неліцензійного контенту.Через таку загрозу Фонд електронних рубежів (Electronic Frontier Foundation ) нещодавно навіть опублікував спеціальні рекомендації, де вказано, яким чином потрібно шифрувати дані, якщо ви маєте намір відвідати США.
Обшук цифрових носіїв в аеропортах - один із можливих наслідків прийняття ACTA, але далеко не єдиний. Іншим є жорсткий контроль інформаційних технологій. Наприклад, патент на виготовлення певних ліків, який належить великій фармакологічній корпорації, не може застосовуватись меншими компаніями без згоди власників. Через це загальна кількість партій одного медичного препарату буде в рази менша, дорожча і менш доступна, а люди, що потребують цих ліків, не зможуть їх отримати вчасно чи навіть придбати. Просто тому, що вищезгадана корпорація має повне право заборонити усім, крім себе, пускати у масовий продаж ліки, які придумали вчені у стінах тієї ж корпорації.
Рамкова угода пере дбачає створення багаторівневої структури охорони інтелектуальної власності, у тому числі й контроль з боку інтернет-провайдерів, закриття «піратських» сайтів в інтернеті і так далі. Тут мова вже йде про віртуальну сферу, у якій, за умов дії ACTA, інтернет-провайдери отримають право збирати інформацію про усі ваші дії в інтернеті і, в разі порушення закону, передавати її державним установам. За таких умов конфеденційність будь-якого користувача мережі Інтернет є під загрозою, а подібна до закону SOPA політика блокування сайтів з піратським контентом може змінити Інтернет, як джерело вільного доступу до інформації. Іншими словами, одним з потужних способів цензури в інтернеті є блокування доступу до сайтів, що “порушують авторське право”, а також блокування банківських рахунків, завдяки яким такі сайти існують і прямий вплив на рекламодавців, що розміщують рекламу на цих ресурсах.
Зловживання рамковим законом ACTA корпораціями з метою захисту свого бізнесу і державними структурами з метою контролю інформації у мережі Інтернет є дуже імовірним явищем. Саме це бентежить людей з різних соціальних груп у счасному інформаційному суспільстві.
Безумовно, ACTA – крок у майбутнє, де існує контроль над світовою павутиною. Майбутнє, якого не можна уникнути. Головне питання – кому можна довірити цей контроль? І чи дійсно такий контроль покликаний захищати права однієї сторони, а не порушувати права іншої?
У червні 2012 року продовжаться слухання з питання прийняття закону, мета якого – “боротись з контрафакцією”. Навіть, якщо Україна не прийме його, це не завадить державним службовцям придумате своє власне бачення “боротьби з контрафактом”. І наслідування “Європейського і світового прикладу” стане сильним аргументом у питанні його прийняття. Чи готові ви довірити усі вільні потоки інформації держструктурам і державним правоохоронним органам, якщо вони обіцяють зробити їх безпечними для усіх?
Автори Леонід Княжицький, Микита Міхальов
Станом на 27 січня 2012 року законопроект підписаний вже 22-ма країнами Євросоюзу. Польша – одна з країн-учасників прийняття ACTA, утім багато її громадян одразу почали активно висловлювати своє невдоволення дією закона шляхом масових акцій протесту. Хакерське об’єднання Anonimous на знак протесту почало спрямовану Ddos-атаку на державний сайт парламенту Польщі, а згодом і сайт Європарламенту.
Більше того, багато депутатів польського парламенту виступили проти приєднання Польщі до «антипіратської» угоди.
У відповідь на протести, Дональд Туск провів спеціальне зібрання кабінету міністрів, присвячене цьому питанню, за результатами якого польський прем'єр заявив, що демонстрантам не вдасться шантажувати уряд.
“Для громадського обговорення Торговельної угоди буде пре достатньо часу і після його підписання міністрами” - запевнив Туск, пояснивши, що для того, аби документ набув чинності, його повинні ратифікувати польські парламентарі.
За своєю суттю, ACTA ( Anti-Counterfeiting Trade Agreement, Торгова Домовленість по боротьбі з контрафакцією) – жорсткий закон проти піратства і крадіжки інтелектуальної власності. Але на думку багатьох громадян різних держав, громадських і правозахисних організацій, ACTA – закон, який лобіює виключно інтереси великих корпорацій, які зможуть краще контролювати свій ринок. Крім того, ACTA може стати зручним інструментом для цензури в Інтернеті. Подібні критичні відгуки отримували аналогічні американські закони SOPA та PIPA, слухання яких конгресмени відклали після акції протесту, проведеної популярними американськими інтернет-ресурсами (організаторами були, зокрема, WikiPedia та Google).
Тож, чи дійсно ACTA вплине лише на порушників авторського права і чому цьому законові так активно протистоїть світова спільнота?
Незважаючи на кілька витоків інформації, текст багатьох положень закону й нині залишається таємницею за сімома печатями.Утім, наразі відомо, що ACTA, як світова угода, діятиме однаково в усіх країнах, які її прийняли, та передбачатиме однакові способи відслідковування актів порушення авторських прав чи крадіжки інформації, а також однакове покарання для правопорушників.
Юриздикцію ACTA умовно можна розділити на 2 сфери: реальну і віртуальну.
У реальній сфері, потік інформації у якій визначається законодавствами різних країн і регулюється виключно державними, митними і силовими органами, особисті речі громадянина і цифрові носії можуть бути перевірені на наявність контрафактної інформації.
Наприклад, ACTA допускає можливість дослідження на митниці (в аеропорту) усіх ваших цифрових носіїв з метою пошуку неліцензійного контенту.Через таку загрозу Фонд електронних рубежів (Electronic Frontier Foundation ) нещодавно навіть опублікував спеціальні рекомендації, де вказано, яким чином потрібно шифрувати дані, якщо ви маєте намір відвідати США.
Обшук цифрових носіїв в аеропортах - один із можливих наслідків прийняття ACTA, але далеко не єдиний. Іншим є жорсткий контроль інформаційних технологій. Наприклад, патент на виготовлення певних ліків, який належить великій фармакологічній корпорації, не може застосовуватись меншими компаніями без згоди власників. Через це загальна кількість партій одного медичного препарату буде в рази менша, дорожча і менш доступна, а люди, що потребують цих ліків, не зможуть їх отримати вчасно чи навіть придбати. Просто тому, що вищезгадана корпорація має повне право заборонити усім, крім себе, пускати у масовий продаж ліки, які придумали вчені у стінах тієї ж корпорації.
Рамкова угода пере дбачає створення багаторівневої структури охорони інтелектуальної власності, у тому числі й контроль з боку інтернет-провайдерів, закриття «піратських» сайтів в інтернеті і так далі. Тут мова вже йде про віртуальну сферу, у якій, за умов дії ACTA, інтернет-провайдери отримають право збирати інформацію про усі ваші дії в інтернеті і, в разі порушення закону, передавати її державним установам. За таких умов конфеденційність будь-якого користувача мережі Інтернет є під загрозою, а подібна до закону SOPA політика блокування сайтів з піратським контентом може змінити Інтернет, як джерело вільного доступу до інформації. Іншими словами, одним з потужних способів цензури в інтернеті є блокування доступу до сайтів, що “порушують авторське право”, а також блокування банківських рахунків, завдяки яким такі сайти існують і прямий вплив на рекламодавців, що розміщують рекламу на цих ресурсах.
Зловживання рамковим законом ACTA корпораціями з метою захисту свого бізнесу і державними структурами з метою контролю інформації у мережі Інтернет є дуже імовірним явищем. Саме це бентежить людей з різних соціальних груп у счасному інформаційному суспільстві.
Безумовно, ACTA – крок у майбутнє, де існує контроль над світовою павутиною. Майбутнє, якого не можна уникнути. Головне питання – кому можна довірити цей контроль? І чи дійсно такий контроль покликаний захищати права однієї сторони, а не порушувати права іншої?
У червні 2012 року продовжаться слухання з питання прийняття закону, мета якого – “боротись з контрафакцією”. Навіть, якщо Україна не прийме його, це не завадить державним службовцям придумате своє власне бачення “боротьби з контрафактом”. І наслідування “Європейського і світового прикладу” стане сильним аргументом у питанні його прийняття. Чи готові ви довірити усі вільні потоки інформації держструктурам і державним правоохоронним органам, якщо вони обіцяють зробити їх безпечними для усіх?
Автори Леонід Княжицький, Микита Міхальов
